3 Жовтня 2019
2718
Акопян Каріна – студентка 1 курсу магістратури факультету психології та соціальної роботи НДУ ім. М. Гоголя, посіла 3 місце у ХVІ Міжнародному конкурсі творчих зобіт школярів, вчителів, студентів
Мета конкурсу: залучення вчителів, школярів, студентів та аспірантів до вивчення, дослідження, викладання новітньої історії, засвоєння важливості уроків історії війни та Голокосту й усвідомлення цих уроків для розуміння проблем сучасного розвитку суспільства, необхідності формування атмосфери гуманізму й толерантності. Конкурс проводиться за підтримки Міністерства освіти та науки України та включений до офіційного плану роботи МОН.
Цього року було подано понад 250 робіт з різних країн та регіонів України ( Київ, Одеса, Запоріжжя, Вінниця, Херсон, Рівне та інші області України) проте на фінал потрапили лише найкращі. Оцінювання конкурсних робіт учасників здійснює поважне журі.
Молоде покоління нашої країни пам'ятає і нагадує іншим про важливість того, щоб Геноцид не повторився більше ніколи.
Акопян Каріна представила цикл авторських віршів приурочених 104-й річниці геноциду вірмен. Журі були вражені пронизливими віршами нашої студентки, а вимоглива публіка кричала : «Браво».
Окрему подяку Акопян Каріна висловлює своєму науковому керівнику Тетяні Черненко – старшому викладачу кафедри дошкільної освіти НДУ ім М. Гоголя за допомогу і підтримку на шляху до участі у фіналі.
Ось один із віршів Каріни:
Ось один із віршів Каріни:
Пам'ятати, не забувати, нагадувати
(104-й річниці геноциду вірмен приурочено)
Незабуті незабудки повертають у ті дні,
Коли брудні немилосердні збирали чисті врожаї.
Пішли усі, родина вся, сім'я,
Ціна життя – народу знищити ім'я.
Короткий, або довший смерті шлях…
Їм так хотілося забить останній цвях!
Як темні води каламутні, неминучі
Криваві сльози капали пекучі.
Всьому виною ті шалені кати,
Що змусили народ мій так страждати.
Хотіли у вірмен життя забрати,
Коли безсмертної душі не в змозі відібрати.
Стріляли, різали, палили їх,
Щоб знищити фізично підло всіх.
Письменники, художники, військові – всі рівні.
Без сліду нація вся згине у катівні.
Кривавий план диктатори малюють,
Для них вірмени просто не існують.
Дитинства щастя руки загрібали,
А юність ницо ґвалтували.
В пустелі, крок карбуючи, поліг,
Хто довше всіх погаснути не міг.
Церкви і пам'ятники руйнували,
Нікому і нічому шансу не давали.
Розвійся морок, всіх не вбити
Бо я, вірменин, – буду вічно жити!
Бо я, вірменин – маю право жити!
Мене ніколи на коліна не схилити!
Мене ніколи на коліна не схилити!
