Завантаження ...
banner

Чернігівщина: де найчастіше купують продукти?

«У нас в селі нема магазину. Оце пішов би, купив хамси. Та можу тільки помріяти. За державу обідно!», — дід довго ще говорив у трубку, скаржився на життя. Перевірили дзвінок — нема діда з таким прізвищем

Чернігівщина, продукти

«У нас в селі нема магазину. Оце пішов би, купив хамси. Та можу тільки помріяти. За державу обідно!», — дід довго ще говорив у трубку, скаржився на життя.

Перевірили дзвінок — нема діда з таким прізвищем у тому селі. Автолавка приїздить тричі на тиждень. Хоч щось, але з міським супермаркетом не порівняти. З іншого боку, що робити в супермаркеті з пенсією дві тисячі гривень? Сходити, як на екскурсію, полюбуватися на ковбасу? А де ви купуєте продукти? Чи на все грошей вистачає?

«За домашнім – на базар»

Іван Задорожний, військовий у відставці, місто Ніжин:

— Живемо у квартирі, ні городу, ні села у нас немає. А я люблю все натуральне. За продуктами ходимо удвох з дружиною. Я не тільки сумки за нею ношу, а й вибираю на смак. За домашнім ідемо на базар, купуємо сир, молоко, сметану, сало, олію, ковбаси, печене м’ясо, кров’янку, ягоди. Все дають пробувати. Зразу видно, що береш.

А у магазині розфасоване чи у вакуумній упаковці. Якось курятину в лоточках брали. На упаковці написано, що термін придатності ще не сплив, а відкрили — вонізм, ледь не знудило. Коту навіть не дали, аби не отруївся. Магазинна ковбаса то пересолена, то переперчена, м’ясом тільки пахне.

Хліб самі печемо у хлібопічці. Скільки того життя, щоб собі відмовляти в хорошій їжі. Скільки б не було супермаркетів, та думаю, ринки існуватимуть завжди. З часом попит на продукти з сільських дворів зростатиме. Вони ще й дефіцитом стануть. Адже корів, свиней, птиць тримають все менше і менше.

«Далеко не буваємо: у нас все є»

Наталія Лоєвець, спеціаліст Ріпкинської селищної ради:

— У нас майже всі продукти свої. М’ясо: тримаємо курей, качок, кролів. Городина: овочі, фрукти. Зараз помідорів, огірків своїх ще нема — купуємо в супермаркеті «Седам» у Ріпках. Є ще один магазин самообслуговування — «Маркет». Багато дрібних продуктових магазинчиків. У Гомель ні за якими продуктами вже давно не їздимо. Особисто я 100 років там не була.

Тепер білоруси у нас скуповуються. Хто до Чернігова їде, а хто і в Ріпках. Ще 10 років тому, як працювала у «Седамі», завжди набирали у нас алкоголь, цукерки. А от корову не тримаємо. Тому кефіри, йогурти купуємо в магазині. Хліб теж, але не сказала б, що їмо його багато.

«У місцевих невеличких магазинах»

Олег Бондаренко, міський голова, місто Новгород-Сіверський:

— У нас своя городина. Батьки тримають господарство: курей, індиків, кролів, кіз. Отож, багатьма продуктами наша родина забезпечена. Все, що необхідно до столу, купуємо у невеличких місцевих магазинах. У них завжди свіжий і якісний товар. Буває, заходжу і до супермаркету.

«Їжджу велосипедом у центр села»

Любов Гоголь, пенсіонерка, село Володькова Дівиця Носівського району:

— Раз на тиждень їжджу у магазин у центрі села. Скуповуюсь. Беру дві хлібини, темну і білу. Нам з чоловіком, теж пенсіонером, на тиждень вистачає. Можу купити ковбаси або рибинку. Взяла якось помідорів. Тільки на вид помідори. А на смак ніякі. Будемо чекати своїх, з грядки.

Магазин, що в центрі, далеко від нас. Кілометрів 4-5. Тож їжджу велосипедом. Завжди ним користувалася. Навесні був інсульт, стало важче крутити педалі. Купила легший велосипед, сучасніший. На гірку їду, можна перемикати швидкість. Пішки можу сходити у магазин на нашому кутку. У селі магазини є й на околицях.

А в центрі — тільки продуктових сім. Вибір товарів величезний. Одного хліба десятки видів. І з Ніжина привозять, і з Києва, і жердівські вироби є, з-під Києва. І пшеничний, і житній, і булки різноманітні. Аби твої гроші. А їх стараємося економити. На зиму дрова треба. Велика хата. Половину топимо дровами, половину газом. На обробіток городу треба. Тільки на жуків 350 гривень пішло на 10 соток. Бо п’ять разів кропила, п’ять разів купувала «ліки». Кропиш-кропиш, а паразити сидять.

«На оптових складах»

Марія Іваненко, пенсіонерка, місто Семенівка:

— Супермаркетів у нашому місті немає. Раніше люди хто своїм ходом, а хто скооперувавшись наймали транспорт і їздили на закупи у Корюківку або в Новгород-Сіверський. Тепер вже ніхто не їздить. У нас є три великі оптові продуктові склади. Там ціни нижчі, ніж у магазинах, і практично не відрізняються від чернігівських. І на базарі можна чимало всього придбати за меншою ціною, ніж у магазинах. Звісно, хотілося б супермаркет. Та, мабуть, багато кому невигідно, аби він у нас з’явився. Хоча вірю, що колись якась всеукраїнська мережа таки зайде у Семенівку.

Джерело gorod.cn.ua
Тижневик «Вісник Ч» №27 (1781), 2 липня 2020 року
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: