Головна сторінка » Новини » Місто і регіон » 101 рік: співала, лаялась, їла натуральне

Будматеріали

Меблі

101 рік: співала, лаялась, їла натуральне


Учені сперечаються, чи можна прожити більше 115 років. Мовляв, 115 — межа. У цей час на Чернігівщині довгожителі є в кожному районі. 69 тих, кому 100 років і більше, повідомляє департамент соцзахисту облдержадміністрації.

У селі Радомка Семенівського району — 116-річна Христина Нагорна. Її однофамільниця 101-річна Наталія Нагорна — у селі Лемешівка Городнянського району.

Наталія Нагорна - маленька, худенька. Ясні очі, чітка мова. До 100 років Наталія Антонівна усіх впізнавала. До 90 років дивувалася: «Як це — болить голова?» Із 92 років, після інсульту, не ходить. Із села Полісся Городнянського району її забрала в Лемешівку онучка Алла Письменна, продавчиня місцевого магазину, із чоловіком Сергієм.


Наталія Нагорна


— Сидиш яку кублі,— каже Наталія Антонівна, — і сиди каменем. Ноги болять, крутить...
 

Минуле Наталія Антонівна не згадує, а живе ним


Голод. Війна. Сама виростила трьох дітей: Люсю, Льоню й Сашка. Чоловік Дмитро загинув на війні.

— Добре, як хазяїн хороший, — ділиться життєвою мудрістю. — Їсти-пити буде й корові, і самим... Коровка рикає - треба худобу доглядати... Їсти дай, напої. Гарний хазяїн у дворі — добре й жити. Помер голова родини - загинуло все. Яка війна була в нас... Багато позалишалось дітей без батьків. Усе опустилось. Нема нічого...
 
Що є, те й добре. Жінка сама нічого не зробить без хазяїна. Нема в тебе хазяїна, дитино, нема й життя. 

— Як же Ви без хазяїна жили?

— Отак і жили. Є їсти — добре, нема — теж нічого, можна жити. Як є, так і клопіт (так і дарма. — Авт ). Без хазяїна погано, і з лихим теж не краще, — продовжує. — «Іване, давай по чарці вип’ємо», — пригадує щось. — Прийде в магазин, воші шкребе на потилиці, а тарілку бачить.
 
1. Їла натуральне

Онучка Алла Письменна для баби Наталії — і рідна душа, і доглядальниця, і медсестра. Тож Алла й розповідає про секрети довголіття бабусі.
 
— Хімії не їла, тільки натуральне. Суп, борщ, кашу. Зі свининою. М’ясо тушковане, як колись, у печі. Без майонезів. Складали в чавун і ставили в піч. І жаренка (картопля тушкована) щоб без усяких добавок. Картоплю смажили на смальці, не на олії. Картоплю варену товчену і варену цілу з рибою любить. Молочне любила завжди.
 
Ковбас, котлет, голубців не їла. Макарони не їла, не любила їх та й не розжовувала. Один зуб лишився. Пельменів не їла. Їй треба була простіша їжа.
 
Варене - щоб було завжди. Сухом’ятками не наїдалася.
 
Я тудою, я сюдою, поза околицею,
Чорт милого несе з полюбовницею.
 
Оцю частівку любила.
 
2. Умивалася, розчісувалася й Богу молилась

— Щоранку умивалася, розчісувалася й Богу молилась. А тоді вже тільки їла.
 
Вона дуже любить чистоту в усьому. У дитинстві долівки були нефарбовані. Десь ямочка в долівці - так вона загадувала вимивати й вишкрібувати там. Щоб усе було чистесеньке, страх.
 
Коли я речі в пральну машину закладаю, каже: «Перуть вони. От ми колись у жлуктах (дерев'яних бочках для прання) прали. А що тепер? Закинула, витягла. І випрала. Що це таке».
 
3. Співала церковні пісні й частівки
 
— Ходила в церкву, співала церковні пісні й частівки, бо голос гарний.
 
4. У 92 роки таблицю множення знала

— Забрала до себе, коли син ходив у молодші класи. Треба було табличку множення вчити. Він сідає біля баби, вона розказує йому табличку напам’ять. Я кажу: «Валентине, ти вже забери бабу з собою в школу».
 
До 95 років у газетах заголовки по складах читала.
 
Закінчила 4 класи на одні «п’ятірки». Вона дуже грамотна. Не було можливості навчатися далі.
 
5. Встала й лається - значить, жива

— Якщо вона не кричить і нікого не сварить - значить, щось сталося, у неї щось болить. Наш козир: якщо наша баба встала й лається, значить, жива. Як посварить - їй легше. Наче аж сили їй додаються.
 
Вона звикла, щоб було по її. Звикла вирішувати. Поки могла, вела господарство, керувала. Усі слухалися її. І вдома, і на роботі. Працювала ланковою. А до війни — нянею в дитсадку в Бутівці.

6. Приязна до тих, хто подобається
 
— Характер бойовий. Сама по собі швидка. Якщо щось робить, щоб попереду. Із людьми приязна. Але до тих, хто подобається.
 
Не любила тих, хто п’є горілку. Лається, як хто п’є, п'яниць ненавидить. І сама не пила, голову свою не труїла.
 
7. Шлюб: пожаліла дітей, і ні з ким не жила
 
— Як загинув чоловік, заміж не вийшла. Пожаліла дітей, і ні з ким не жила.

8. Пігулки, уколи

— До 90 років пігулок не пила. Тепер даю. Може, і тягнеться тому. Три моменти було, коли я подумала, що помре. Колола антибіотики, давала ліки - відійшла. Останні 10 років, думаю, і медикаменти, і догляд грають роль. Коли забрала до себе, виразки були на ногах. Цілий рік мазала, мотала ноги.
 
9. Чужа хата гірша ката?

— У баби хата в Поліссі. Часто просила: «Відвезіть мене в мою хату». Спочатку взагалі — якби ходила, пішла б. Було таке, що вночі встанемо, вона серед хати, виповзла. «Куди ти?» — «Додому йду». Мені здається, що вона живе думкою, що піде в свою хату. Біля ліжка за ширмочкою лежать вузли. Позбирала речі, нові хустки, рушнички. Усе пов’язала. Вона поїде додому, це їй треба.
 
Та після інсульту як би вона в своїй хаті жила? Її треба було переодягати, годувати. Спочатку годувала з ложки. Тоді сама стала їсти, відпустило зверху.
 
10. Чим тонша талія, тим довше життя?
 
— Завжди була маленька, худенька. Та чи це головне для довголіття? Може, Бог дає стільки віку, що вона пережила таку тяжесть — голод і війну. Через це ці баби такі міцні. То їм Бог відміряв за їхні муки.
 
Розповідала, що в голод під піччю був клунок зерна захований, не знайшли. Хліб ділила на всіх, щоб усім потрошку було. І тепер треба, щоб у неї завжди був шматочок хліба. Поїсть, решту чи в подушку, чи в кишеню заховає. Стану переодягати, знайду. Переживає, щоб не лишитися голодною. Часто війну згадує. Боїться бомбардувань, обстрілів, кричить: «Дітей поховайте!»
 
Нині з трьох дітей Наталії Антонівни залишилася донька Людмила, живе в Городні. Леонід (батько Алли, жив у Поліссі) та Олександр (жив у Кіровоградській області) померли. У довгожительки 8 онуків, 12 правнуків, троє праправнуків.
 

Чи зможуть люди жити більше 115 років?


— Тільки не в Україні, — сміється обласний спеціаліст з геріатрії*, завідувачка реабілітаційного терапевтичного відділення обласного госпіталю для інвалідів та ветеранів війни Євгенія Глущенко. — Бувають винятки. Головне — якість життя, здоров’я.
 
— На якому місці для довголіття харчування?
 
— «Кто не курит и не пьет, тот здоровеньким помрет». Це жарт. Але доведено, що харчування не на першому місці. На першому — соціальна активність. Коли людина в колективі, це сприяє її психічному здоров’ю. Колективом може бути й сім’я. Психічному здоров’ю сприяє освіта. Освічені люди активніші. Якщо людина не тренує мозок - це погано, викликає когнітивні (розумові) розлади.
 
— Як тренувати мозок?

— Читати. Кросворди розгадувати. Не хочеться — треба ставити собі мету: «Я почитаю газету. Я розгадаю кросворд».
 
— Якщо людина не бачить?

— Пісні співайте. Танцюйте. Це можна і в 60, і в 80 років. Танці — це рух, це емоції.

— Генетика на якому місці для довголіття?
 
— Друге або третє місце. Одна людина — нервово-психічна, друга — небайдужа, а третя — просто нічого не сприймає. Хто проживе довше? Не той, кому дісталася в спадок слабка нервова система. Нервову систему потрібно тренувати. І захищати. Грубо кажучи, натягти каструлю на голову. Якщо це не виходить, у собі хвилювання та тривогу не слід накопичувати. Треба розвантажуватися — фізичними вправами, мистецтвом.
 
— Повернуся до харчування.

— Збалансоване харчування важливе. Але не треба переїдати.
 
* Геріатрія займається вивченням, лікуванням хвороб старечого віку.
 

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №52 (1599)

Теги: Довгожитель, Наталія Нагорна

Додати в:
Менеджер

загрузка...