14 Квітня 2017
2008
Чиновники від медицини згадують про людей тільки тоді, коли їм треба вкотре зекономити, оптимізувати, урізати чи ще гірше – продати
Чиновники від медицини згадують про людей тільки тоді, коли їм треба вкотре зекономити, оптимізувати, урізати чи ще гірше – продати.
У Ніжині тільки ліниві не обговорюють так звану медичну реформу, сутність якої зводиться до переміщення міської поліклініки для дорослих у будівлю місцевого пологового будинку.
Міський голова Ніжина Анатолій Лінник навіть не приховує своїх намірів передати частину звільненої будівлі в оренду приватним клінікам.
А доки приватні лікарі обживатимуться в теплому комунальному приміщенні, працівники щонайменше двох медичних установ міста – медико-соціальної експертної комісії та бюро судово-медичної експертизи, щоранку з острахом заходитимуть в орендоване приміщення, переживаючи за власне життя та за своїх «особливих» пацієнтів.
Руїна за бюджетні гроші
Руїна за бюджетні гроші
Є у Ніжині будинок, до якого всі звикли і який не вирізняється вишуканим фасадом чи багатою історією. Ніжинці отримали його у спадок з періоду, про який нині не прийнято говорити. Стара депресивна будівля з потрісканим фундаментом, на якому сторчма стоять косі стіни з облупленою штукатуркою. Порепані стіни затулені такою ж огидною пластиковою вагонкою, що вже і сама заледве тримається. Стара споруда особливо не тішить око перехожих. Як і «особливих» пацієнтів, котрі, зайшовши в оті «хороми» – хто сам, а хто – на милицях, ступають залишками сходів до сірих обшарпаних вхідних дверей.
Частину комунальної «шевченківської» хатинки площею понад 100 квадратів на вулиці Успенській у Ніжині за кошти обласного бюджету орендують дві медичні установи: медико-соціально експертна комісія (МСЕК) та бюро судово-медичної експертизи. Решту будівлі займає клінічна лабораторія при ніжинській міській поліклініці.
Переступивши поріг медичного закладу, стає трохи не по собі: темний вузький коридор, страшенна задуха, хворі, змучені люди, які прийшли на комісію, щоб отримати інвалідність, а ще – жахлива тиснява та обшарпані потріскані стіни. Пацієнти обурюються, скаржаться одне одному, проте нічого не можуть вдіяти.
Не можуть нічого зробити і медики, яких там десятеро – по п’ять у двох установах.
«Людям через тисняву стає зле і ми викликаємо швидку»
Хірург Віктор Шпичак висловлює думку, що було б добре, аби про їхні проблеми довідалися й міські чиновники і перемістили їх хоча б до медичного містечка.
«Людям через тисняву стає зле і ми викликаємо швидку»
«Проблема напіваварійного приміщення виникла не вчора і не рік тому, – пояснює член МСЕК, хірург Віктор Шпичак. – Так було, відколи я тут працюю. Щодня сюди приходить від 15 до 20 пацієнтів. Це мешканці не лише Ніжина та Ніжинського району. До нас приїздять люди з Носівського та Куликівського районів. Приїздять за рішенням комісії не одні, а з родичами, які їх супроводжують. Самі ж бачили, яка тут тиснява».
За словами Віктора Васильовича, вівторок – найважчий день. Тільки на прийом у комісію записується понад 30 пацієнтів. А ще ж родичі! Для всіх у коридорі не вистачає ні стільців, ні місця.
«Ще додайте тих, хто прийшов за аналізами в лабораторію, – каже хірург. – Ви навіть не уявляєте, що тут робиться! Часто буває, що людям через тисняву стає зле і ми викликаємо швидку. Зрозуміло, що до МСЕК люди звертаються явно не від великого щастя. Їх, звісно, шкода, але ми ж не можемо розширити цей коридорчик. Залишається тільки чекати, що нас переведуть».
Старша медична сестра Людмила Парубець теж обурюється станом будівлі: «Відколи тут розташовані кабінети МСЕК, тобто з 1994 року, споруда зазнавала косметичного ремонту тільки у 2009 році, – каже жінка. – За вісім років після останнього ремонту стан фундаменту, даху та стін не те, щоби погіршився – він став аварійно небезпечним».
Будівля почала просідати, її перекосило, а праву південну стіну повело. Про естетику чи комфорт тут годі й говорити.
Медики і досі фарбують та обклеюють шпалерами кабінети за власний кошт. Старі розламані стільці з коридору замінили на більш практичні лавки також з власної кишені. А імпровізований навіс, який рятує ґанок зі сходами від обмерзання та розмивання, попросили встановити знайомих.
«Дах постійно протікає, загрожуючи архіву, де зберігається документація суворої звітності, – ділиться проблемами медик. – А коли у приміщенні з’явиться грибок, складно навіть уявити, як будемо рятувати документи».
Люди, котрі чекають в обшарпаному вузькому коридорі своєї черги до комісії, на міцне слівце не скупляться. В їхніх «палких» висловлюваннях дістається всім: від міського голови до прибиральниці у відділенні поліклініки, яка замикає туалет і не пускає туди пацієнтів.
Ще однією проблемою є і те, що за результатами обстежень та висновками «особливим» пацієнтам треба їздити до міської лікарні. Вони витрачають не лише кошти та час, але й піддаються ризикам. Адже людям з інвалідністю надзвичайно важко дається кожен крок, бюрократична метушня для них перетворюється на справжнє пекло.
Подібний дискомфорт відчувають і ті, хто чекає біля дверей бюро судово-медичної експертизи. Пацієнти і медики мріють про нормальні умови для обслуговування та роботи.
Платоспроможні приватники чи бідні бюджетники?
Хірург Віктор Шпичак висловлює думку, що було б добре, аби про їхні проблеми довідалися й міські чиновники і перемістили їх хоча б до медичного містечка.
«Найкраще для пацієнтів, коли все розміщено компактно, недалеко одне від одного, – говорить він. – Відправляючи людину на додаткове обстеження, ми не будемо створювати зайвих незручностей для неї. Що поганого в тому, коли пацієнтові, який лежить у лікарні, не потрібно буде добиратися до нас через півміста? Як лікар бачу позитив у тому, щоб нас перевели, наприклад, на територію міської лікарні, або принаймні у будівлю поліклініки».
Чи здійсниться мрія ніжинських пацієнтів і медиків, залежить від міських чинуш. У міській раді розглядають можливість переміщення комунальної міської поліклініки для дорослих до пологового будинку. Така ініціатива існує в рамках так званої медичної реформи. Але пускати на територію поліклініки мсеківців міська влада не збирається. Чиновники віддають перевагу платоспроможним приватним клінікам перед бідними медиками-бюджетниками.
Так, на одному із засідань, присвячених реформуванню медичної галузі, міський голова Анатолій Лінник заявив: «В умовах дефіциту бюджету ми маємо заощаджувати. Перенесення міської поліклініки стане можливим, якщо ми будемо впевнені в раціональності такого кроку і це не зашкодить пологовому будинку… Частина будівлі залишиться за сімейною медициною, а друга частина може бути передана лікарям із приватною практикою».
Хочеться вірити, що після нашої публікації медичні реформатори звернуть увагу на людей, які роками тісняться у темному обдертому коридорі аварійної будівлі. А звернувши увагу, не зіграють із ними злий жарт, змусивши підійматися на четвертий поверх пологового будинку, виділивши там просторі свіжопофарбовані кабінети та спеціально обладнані коридори, дорога до яких буде схожа на дорогу Ісуса на Голгофу.
