12 Травня 2020
1720
Ще в десятому класі дізнався з повісті Ольги Кобилянської «Земля» про страшну історію, що сталася в XIX столітті в одному селі на далекій від нашого краю Буковині: за шматок батьківської землі брат убив брата
За наших часів багатий чернігівський чорнозем стає все дорожчим. Тепер предковічну годувальницю українського села хочуть відібрати в селян ураз розбагатілі на ній, але водночас духовно опущені до краю новочасні латифундисти-олігархи.
Прикладів таких можна навести немало. Ми вже стали звикати до того, що багатії-товстосуми, з-поміж яких і так звані народні депутати, можуть влаштовувати на загарбаних ними неозорих земельних ділянках безрозбірні мисливські перестрілки, від яких гинуть люди, і ніхто не несе за це покарання. Уже й селянські бунти з’являються проти нових поміщиків. Один із таких, із Кіровоградської області, показували чи не всі канали телебачення. Жадоба швидкої, набуття все більшої власності за рахунок праці інших пожирає людину зсередини.
Ніколи б не повірив, що подібне може статися і на землях моїх пращурів, у рідному Варвинському районі.
Тут вісім років тому за один і той же шмат родючої землі на смерть схопилися два аграрні товариства- СТОВ «Дружба-Нова-Кернел»(варвинці) та СТОВ «Батьківщина»(срібнянці). Здоровий глузд, законність відійшли на другий план. У хід пішли найняті тітушки, рушниці. «І їхні кулі вже пролунали над нашим полем. Я чую як наше золотисте кукурудзяне поле плаче, а земля квилить від такої безпорадності й несправедливості.
А що ж влада? Місцева, центральна? Отут виходить, як у завжди актуального Тараса Шевченка: «Мовчали, чухали лоби. Німії подлії раби».
Дійшло до того, що у село приїхала знімальна група телеканалу 1+1, аби показати той великий сором людськогого сумління на всю Україну.
Саме праця тих журналістів викликала в мене велике захоплення. Звичайно, від тієї телепередачі «розстановка сил» у ворогуючих сторін не змінилася. Але може змінитися свідомість обивателя. А коли він стане активним і небайдужим, тоді й суспільство зміниться.
Я вірю, що чесна журналістика може змінити наше хворе суспільство. Саме тому ця історія мене спонукала до вибору нелегкої журналістської професії.
Студент НДУ Станіслав Кармазін
