13 Липня 2020
14833
Місяць тому в Ніжинського відділу поліції змінилося обличчя: особовий склад правоохоронців познайомився з новим керівником. Ним став 53-річний Микола Омельченко з Ічнянщини.
Місяць тому в Ніжинського відділу поліції змінилося обличчя: особовий склад правоохоронців познайомився з новим керівником. Ним став 53-річний Микола Омельченко з Ічнянщини.
Микола Омельченко народився в с. Рожнівка, має дві вищі освіти: навчався в Чернігівському педагогічному університеті та в Національній академії внутрішніх справ.
Служба в правоохоронних органах розпочалася у 1992 році з посади інспектора інспекції у справах неповнолітніх відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Ічнянського району.
Протягом останніх 15 років Микола Павлович очолював Ічнянське відділення поліції. Має статус учасника бойових дій.
У родині, де зростав майбутній правоохоронець, поліцейських не було.
«А от мене ця думка не залишала ще з часів навчання в Чернігівському педагогічному університеті на факультеті «Початкова воєнна підготовка і фізичне виховання», – розповідає новий очільник. – Пам’ятаю, як нас, студентів, заохочували до чергувань разом з поліцією, от тоді я й визначився з вибором професії.
Закінчив інститут і відразу ж пішов працювати. Пройшов усі сфери: від дільничного до керівних посад. Працював і в дитячій кімнаті міліції, і в карному розшуку, і заступником… І за ці роки жодного разу не пожалкував про свій вибір».
«А от мене ця думка не залишала ще з часів навчання в Чернігівському педагогічному університеті на факультеті «Початкова воєнна підготовка і фізичне виховання», – розповідає новий очільник. – Пам’ятаю, як нас, студентів, заохочували до чергувань разом з поліцією, от тоді я й визначився з вибором професії.
Закінчив інститут і відразу ж пішов працювати. Пройшов усі сфери: від дільничного до керівних посад. Працював і в дитячій кімнаті міліції, і в карному розшуку, і заступником… І за ці роки жодного разу не пожалкував про свій вибір».
– Миколо Павловичу, поясніть, чому так раптово змінилося керівництво Ніжинської поліції? Ким і де зараз працює попередній очільник, Володимир Бойко?
– Свої повноваження мій попередник склав не достроково. Ввійшов у дію відповідний наказ: для тих, хто працює на керівній посаді більше 3 років, проводиться ротація. Бойко пропрацював більше зазначеного терміну. Тож тепер місце його роботи не змінилося, змінилася посада: він – мій заступник.
– Для Вас не було несподіванкою, що Ви будете очолювати Ніжинський відділ поліції?
– Це було неочікувано… Ніжин – серйозне місто і роботи тут вистачає. У підпорядкуванні Ніжинської поліції не лише місто і район, а ще й Козелець, Носівка і Бобровиця. Тож і відповідальність більша.
– Ваша родина залишилася в Ічні. Чи плануєте остаточно перебиратися до Ніжина?
– Так. Поки що я або сам винаймаю тут житло, або після робочого дня їду додому. Але довго не наїздишся, тож добре було б перевезти родину ближче. До речі, мій син уже дорослий і працює в Одеській області теж в правоохоронній структурі, він прокурор.
– Ви працювали начальником Ічнянського відділення поліції. Якщо порівняти Ічню і Ніжин, де більш насичена кримінальна ситуація? Яке Ваше враження від Ніжина?
– Враження від Ніжина загалом позитивні. Звісно, тут більше населення, відповідно, й більше заяв. І злочини в Ніжині трапляються різноманітні, починаючи від дрібних, що тягнуть за собою адміністративну відповідальність, до справжнього криміналу… Та не в моїх правилах боятися труднощів. Будемо працювати.
– Як Вас зустріли в колективі?
– Стримано, як завжди і зустрічають нових керівників. Мої враження позитивні: колектив молодий і гарний.
– Чи плануєте Ви здійснити зміни в кадровому складі Ніжинської поліції?
– Скажу чесно: я ще не познайомився з усім особовим складом. Тож і кадрових змін поки в планах немає. Зараз працюємо над серйозним недоліком: у відділі існує неукомплектованість, нам не вистачає офіцерських і сержантських посад.
– Багато заяв надходить від ніжинців і якого характеру переважають?
– Багато і всі різні: тут і сімейні скандали рясніють, і непорозуміння з сусідами щодо розмежування, і крадіжки, бійки… У середньому отримуємо до 50 заяв за день. А на вихідних може бути й більше: на жаль, люди не завжди вміють культурно відпочивати, спиртне додає хоробрості, воно ж і штовхає на необдумані вчинки…
– Не секрет, що у Ніжині процвітає торгівля наркотиками. Характерними надписами з адресами сайтів рясніють як поодинокі паркани та будинки на околиці, так і центр міста. Навіть з інших міст приїжджають до Ніжина, аби збути тут «товар». Як плануєте з цим боротись?
– Робота над цим уже ведеться і трохи згодом ми оприлюднимо інформацію про серйозну операцію, яка мала місце в Ніжині, до речі, вперше… На жаль, реалії сьогодення такі, що наркобізнес – це проблема не лише Ніжина, це глобальна проблема. Ми будемо з цим боротись, згідно своїх функціональних обов’язків. Повірте, ми наведемо лад у Ніжині.
– Миколо Павловичу, пригадайте свою найгучнішу, можливо, резонансну справу, над якою Ви працювали.
– За мою роботу, починаючи з 1992 року, не було таких справ, про які я міг би сказати «неважливі» і за які я брався б через силу. Для мене всі справи резонансні. Були різні: легкі, складні, заплутані, такі, над якими треба працювати рік і більше… Легких не буває, бо злочин не може бути легким.
Скажу так: для когось крадіжка 1000 тисячі гривень несуттєва, а для когось – це останні заощадження… Навіть вкрадений ланцюжок, який не вартує дорого, для когось може бути безцінним, бо подарований близькою людиною… Усе відносно.
Треба підходити до роботи з любов’ю, тоді й складна справа стає легкою. Якщо чесно, то від розкриття справ я отримую задоволення і заряд позитиву. Коли я бачу вдячність в очах людини, то в черговий раз усвідомлюю, що є найголовнішим у моїй роботі.
Скажу так: для когось крадіжка 1000 тисячі гривень несуттєва, а для когось – це останні заощадження… Навіть вкрадений ланцюжок, який не вартує дорого, для когось може бути безцінним, бо подарований близькою людиною… Усе відносно.
Треба підходити до роботи з любов’ю, тоді й складна справа стає легкою. Якщо чесно, то від розкриття справ я отримую задоволення і заряд позитиву. Коли я бачу вдячність в очах людини, то в черговий раз усвідомлюю, що є найголовнішим у моїй роботі.
– У Ніжині нерідко трапляються бійки, крадіжки і т. п… Але місцеві жителі не завжди поспішають писати заяву до поліції. «А навіщо? Хтось буде цим займатись?» – приблизно так характеризують вони свою позицію. Немає довіри до поліцейських. Як Ви можете прокоментувати таке ставлення до працівників правоохоронних органів? На Вашу думку, чи виправдане воно? Що Ви можете запропонувати, аби його змінити?
– Не буду сперечатись. Це особиста думка кожного. Але це не завжди так… Трапляється один недобросовісний працівник, який псує всю картину… Як ложка дьогтю в бочці меду. А люди узагальнюють.
Не можна бути хорошим для всіх. От, скажімо, сімейний скандал. Лаються чоловік і жінка, приїхала поліція. Для того, хто викликав правоохоронців, вони «хороші», для протилежної сторони автоматично стають «поганими». Це добре, якщо родина адекватна, помирились та й забули. А якщо неблагополучна, то вони вдвох поліцію гудять, адже треба ще сплачувати штраф. От звідси і негативні відгуки про поліцію…
Мало хто знає про той вклад, який ми робимо... Особливо оперативні служби: їх не видно, вони завжди в тіні, але це розкриття тяжких злочинів, убивств… Така робота не афішується... Люди судять поліцію по зовнішнім ділам, по ставленню дільничних, але це не основна маса поліції.
Так, знаю, багато незадоволених. Якби всі злочини розкривались, нам би ціни не було. Але так не буває. Погоджуся з тим, що в населення є недовіра до правоохоронців, будемо виправляти ситуацію…
– Чи часто ніжинці миряться і забирають заяви, щоб справа не пішла до суду?
– Доволі часто. І це радує. Помирилися, забрали заяву, справа анулюється.
– Довгий час Ви працювали інспектором у справах неповнолітніх. З ким важче мати справу: з дітьми, які скоїли правопорушення, чи з дорослими?
– З неповнолітніми робота специфічна. Дитина вимагає особливого підходу, її потрібно не карати, а пояснювати, знайти потрібні слова, щоб, переконати. Дуже важливо, щоб дитина тобі повірила, без довіри – марна справа. Багато таких неповнолітніх порушників, оступившись одного разу, розкаювались і вже ніколи більше не повторювали скоєне.
Я знаю багато таких уже дорослих людей, вони виросли і стали гідними людьми, навіть працюють у правоохоронних органах і на інших серйозних посадах. А є й такі, що і по сьогоднішній день продовжують іти хибним шляхом…
Я знаю багато таких уже дорослих людей, вони виросли і стали гідними людьми, навіть працюють у правоохоронних органах і на інших серйозних посадах. А є й такі, що і по сьогоднішній день продовжують іти хибним шляхом…
– Як Ви думаєте, від чого це залежить?
– Важко відповісти… Думаю, тут ціла сукупність факторів. І генетика, і недоліки виховання, і недопрацювання в школі, можливо, якісь психологічні фактори.
– Думки про роботу не переслідують Вас вдома?
– Залежить від справи. Іноді абстрагуюся і не думаю про роботу. А коли на часі щось вкрай серйозне, продовжую і вдома мозковий штурм, обмірковую, прораховую різні схеми...
– Миколо Павловичу, з цим би хотіли звернутися до ніжинців?
– Насамперед хочу наголосити, що я, як керівник Ніжинської поліції, максимально відкритий до спілкування і мені б хотілося, щоб наші правоохоронці завоювали довіру ніжинців. Я відкритий вдень і вночі, в будь-який час доби, незалежно від днів і годин прийому.
Телефонуйте, приходьте! Вислухаємо будь-яке звернення, кожну інформацію і постараємось допомогти, а якщо це звернення допоможе в розкритті злочину, будемо дуже вдячні. Хочу завірити ніжинців, що, згідно своїх функціональних обов’язків, будемо працювати.
Телефонуйте, приходьте! Вислухаємо будь-яке звернення, кожну інформацію і постараємось допомогти, а якщо це звернення допоможе в розкритті злочину, будемо дуже вдячні. Хочу завірити ніжинців, що, згідно своїх функціональних обов’язків, будемо працювати.
За час служби Микола Омельченко неодноразово заохочувався керівництвом, нагороджений відомчими відзнаками МВС України. Але говорити про це бажання не виявив. Зауважив тільки: «То – було. А що буде – побачимо».
Спілкувалась Валентина Пильник
