У Ніжинської райради коштів на зарплату залишилося на місяць. Далі — невідомість.

«Грошей лишилось на зарплату за квітень. Далі — невідомість»

2 квітня, п’ятниця. На другому поверсі сірого приміщення на площі Франка (колишня Леніна, у самому центрі Ніжина) — порожній коридор. На дверях — таблички з написами. Тут, на другому поверсі, розташована Ніжинська районна рада. Вона поглинула в себе, крім власне Ніжинської, колишні Бахмацьку, Бобровицьку, Борзнянську і Носівську райради.

— Ні комп’ютера, ні ноутбука, — зауважую.

 

— А ось, — Анатолій Григорович стукає по тумбі поряд зі столом. Там закритий ноутбук.

 

У правому кутку кабінету, позаду столу, — прапор Ніжинського району.

 

— І державний є, — дістає із шухляди синьо-жовте полотнище, охайно складене і заховане в целофановий пакетик.

 

За спиною голови ради, на стіні, — портрет Тараса Шевченка.

 

— Дивно, не президент, — киваю на зображення поета.

 

— Рада — це не президентська гілка, — віджартовується Анатолій Красносільський.

— І у мене в кабінеті Шевченко висить, — долучається до розмови Олена Прищепа, керуюча справами.

— Корпоративна етика?

 

— Щось таке, — сміються.

 

25 жовтня 2020 року відбулися перші вибори до нової Ніжинської районної ради. Обрали 42 депутати. А от повноваження районних рад і досі не прописані в законодавстві.

 

— У Конституції чітко сказано одне — районна рада представляє інтереси жителів територіальних громад, — спирається ліктями на стіл Анатолій Красносільський. — За нами — затвердження мізерного районного бюджету (на 2021 рік — 780 тисяч гривень).

Читати також: Стало відомо, хто очолить Ніжинську районну раду

 

— З чого він складається?

 

— Оренда комунального майна (яке до 1 липня ми маємо передати до територіальних громад, окрім майна нереорганізованого Ніжинського району). Прибуток комунальних підприємств (яких нема). Адміністративні послуги, які надає РДА (поки що районний ЦНАП працює, але більшість центрів передано до міських рад). От і виходить, що фінансування мізерне. Пошук додаткових можливостей — де? Нам вказують про можливу одноразову ін’єкцію фінансування — залишки коштів на рахунках колишніх районів. От з Бахмацького району нам прийшло вісім мільйонів залишкових коштів. І одразу — прохання облдержадміністрації, депутатського корпусу Бахмацького району і т. д. Результат — шість мільйонів ми повернули тергромаді Бахмача на «Велике будівництво». Ремонтують приймальне відділення лікарні і школу у Григорівці. Із восьми лишилось два. Розрахувалися з бюджетними організаціями, що фінансувалися із районного бюджету (методкабінет, відділ освіти), тепер коштів на заробітну плату для районної ради у нас залишилося на місяць. За квітень виплатимо. Далі невідомість. На місяць потрібно близько 120 тисяч гривень на зарплату. А той же ЦНАП приносить до 60 тисяч гривень. Комунальне майно у більшості — в оренді райорганізацій, з пільговою гривневою орендною платою. Якщо не буде зарплати, працівники позиватимуться до суду на мене. Є рекомендація звернутись до територіальних громад з проханням співробітництва, щоб ОТГ виділили кошти на наше утримання. У мене совісті не вистачить просити у громадах собі на зарплату.

 

— Вони і так, певно, вам закидають, що ви задарма гроші отримуєте?

 

— Вони бачать, що ми активно з ними співпрацюємо. От сьогодні мав їхати у Височанську громаду.

 

— Скільки ж працівників у раді?

 

— Вісім (голова, заступник, керуюча справами, начальник юридичного відділу, штатний радник, начальник загального відділу, два головних спеціалісти) і троє по договору (прибиральник, водій, охоронник)

 

— Із колишніх рад до вас не перейшли працівники?

 

— Двоє. З Бобровицького і Бахмацького районів. Зараз обидві в декреті.

 

— По колишніх районах хоч по спеціалісту лишилось?

 

— Нікого. Плануємо організовувати виїзні приймальні дні голови ради та РДА до певної громади. Є багато звернень. Наприклад, по райлікарні. Громадськість просить, щоб якимось чином її зберегли. Депутатський корпус думає над цим питанням: яким чином утримувати, чи передати міській раді?

 

Інше питання, що ми не маємо виконавчих функцій. Усе тримається на комунікації, особистісних стосунках. Ми маємо зреагувати на звернення людини. І нам відповідний орган також має дати відповідь. Хоч відписку.

 

— Під час реорганізації ми мали попередити працівників про можливе вивільнення, проводили інвентаризацію майна райрад. Частина з нього була вже передана тергромадам. А частину вони не взяли, то перейшло до нас, — перераховує, чим займається, Олена Прищепа.

 

— Що ще ми робимо? — звертається до підлеглої голова ради.

 

— Надаємо юридичну допомогу (у тому числі супровід), методичну для працівників ОТГ, — говорить Олена Прищепа. — Проводимо семінари. Раніше — наживо, зараз — онлайн, шляхом листування.

 

А лопата — у громади

 

— А чи треба районна рада, як така, взагалі?

 

— Субрегіональний рівень влади потрібен, — впевнений Анатолій Красносільський. — У нас майже 240 тисяч мешканців (в області більше тільки по Чернігівському району — близько 400 тисяч). От тільки інструменту дій у нас нема.

 

— Це як наказати виростити картоплю і не дати лопату?

 

— Не просто не дати її нам. А віддати лопату громадам та від нас чекати урожаю.

gorod.cn.ua, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №14 (1821), 8 квітня 2021 року