Олександр Самойленко: «Нам необхідно розвиватися»

Про зміни у вищій школі, труднощі і переваги сучасного вишівського життя, а також про власне хобі та студентські роки, запитуємо у ректора Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександра Самойленка. 

– Зрозуміло, що коли я йшов на цю посаду мав загальну уяву про обсяги роботи. Адже протягом останніх семи років був проректором, протягом останніх шести років першим проректором. Разом з тим, доводиться дечому вчитися заново. Це в першу чергу економічні питання, фінансові, господарчі і т. п. Іншими словами, те, чим я раніше не займався. Поки що, левова частка часу йде на вивчення специфіки роботи. Намагаюся зустрічатися з колективами, окреслювати задачі і ставити цілі на майбутнє. Поки що складно, але я дякую колегам за підтримку, за пропозиції та ініціативу. В принципі робота просувається конструктивно. Немає ніяких негативних проявів, навпаки відчувається взаєморозуміння і плідні перспективи. 
 

– Проблема в тому, що ректору складно роботи далекотермінові прогнози, зрештою, як і всім іншим керівникам, не тільки сфери освіти. Тому що, сьогодні ситуація одна, через тиждень може все змінитися. Найяскравіший приклад, котрий стався на початку мого ректорства, це відомий міністерський наказ про десятивідсоткове скорочення співробітників вищої школи. Ясна річ, що не в моїй передвиборчій програмі, ні в інших документах, ні в моїх рішеннях, такого не було та й не могло бути. На щастя неоднозначну постанову відмінили зі зміною міністра. Але отакі несподіванки мають місце і навіть ректор від них не застрахований. Інша складність – неможливість прорахувати вартість комунальних послуг. Ми знаємо, що в державі планується подорожчання електроенергії, опалення і всього іншого, але на скільки ціни зростуть ніхто не знає напевне. Саме відсутність можливості планування і чіткої розстановки акцентів – найбільша складність для будь-якого керівника. 
 

Ми зараз з колегами розробляємо стратегію розвитку нашого університету. Це буде така собі програма дій, положення до якої я взяв частково зі свого передвиборчого матеріалу, частково з програм конкурентів. Все ж Закон «Про вищу освіту» вступив у дію і це потребує змін саме в нормативних документах. Важливе місце у вирішення багатьох питань сьогодні займають студенти. Діалог з молоддю – це вірний шлях. Нещодавно саме завдяки студентському розумінню та участі у вирішенні господарських справ, нам вдалося прояснити проблемну ситуацію, що виникла, знову ж таки у зв’язку з підвищенням комунальних тарифів, навколо гуртожитку № 2. Нажаль, сьогодні вже зняті комунальні пільги з гуртожитків. Це породжує проблему дорожнечі проживання.

Один гуртожиток буде обходитися університету у понад мільйон гривень. Навіть мала місце ідея, заради економії, переселення студентів з другого в третій гуртожиток, бо на сьогодні тільки в останньому вільними є 130 місць, не говорячи вже про перший і четвертий. Але ми, розуміючи, всю проблематику подібного рішення, поставилися до студентів з розумінням і не стали на ньому наполягати. Проявили розуміння та здоровий глузд і самі студенти, що радує. Мешканці гуртожитку № 2 усвідомлюють всю відповідальність, що на них лягає і готові прийняти нові умови платні за проживання. Такий конструктивний діалог великий плюс і надіємося, що зі сторони студентства матимемо його і в майбутньому. Також працюємо над задумом, запросити на проживання в наші гуртожитки, зокрема в другий, студентів інших навчальних закладів. На сьогодні готуємо звернення до медичного коледжу, студенти якого, через відсутність власного гуртожитку, проживають у більшості на квартирах. 
 

 Давно відома проблема з теплозабезпеченням. Наразі ми хочемо передати цю функцію альтернативним компаніям, забравши її у тепломереж. Що дало б нам змогу витрачати менші кошти на опалення, а спрямовувати їх на розвиток. Нам необхідно розвиватися. Ми не маємо боргів по жодній із комунальних послуг, але на власну розбудову нам не вистачає. Виходить ми просто задовольняємо свої природні потреби, проїдаємо гроші, але не інвестуємо їх у майбутнє. 
 

– Подібні речі не надто ресурсозатратні, якщо так говорити, в масштабах кошторису. Щодо мережі Wi-Fi, я думаю до початку наступного навчального року ми цим студентів забезпечимо. Документообіг – теж за літо реально переформатувати. Щодо цього є різні варіації. Зараз ми працюємо над новою моделлю електронної платформи вишу. Це двохярусний сайт, так би мовити. Один ярус – це зовнішній, рекламний, іміджевий ресурс, до речі, який буде двомовним. Другий – внутрішній. До цієї частини матимуть доступ співробітники, викладачі та студенти. Він включає бібліотеку, анонімне анкетування студентів з різних проблемних питань, в тому числі і корупції. 

Є ідея також електронізувати частину звітної документації, що не тільки зекономить час, а й збереже ресурси. Ні для кого не секрет, що на це все йде дуже багато паперу, а ми його спробуємо зберегти і подолати деякі бюрократичні моменти.

– Цікавим також є пункт, про створення спецфонду розвитку університету. Розкажіть, що це буде?

– В деяких університетах, не скажу, що масово, створюються подібні структури, оскільки коштів, які виділяє міністерство, не вистачає. Держава дає кошти на заробітну платню, стипендії, комунальні послуги, але навіть на ремонт вже більше десяти років нічого не виділялося. А от, як вже зазначав, коштів на розвиток завжди бракує. У цьому світлі привертає увагу спецфонд, тобто гроші, які надходять від платників, від надання додаткових освітніх послуг. Ідея ця в деяких навчальних закладах успішно реалізовується. Вона, звісно, має певні ризики. Адже фінінспекція починає перевірку саме з фондів, бо там може закрадатися корупція, нецільове призначення коштів і так далі. Моє бачення такого фонду, передбачає його діяльність за участі наглядової ради, що повинна складатися з осіб, безпосередньо не пов’язаних з університетом. Також спецфонд це і спонсорська допомога, це зв'язок навчального закладу з небайдужими людьми, це спроба набути допомогу ззовні. Час від часу фінансову підтримку нам надають, я цього не приховую. І ці кошти, як зараз, так і надалі, університет використовуватиме на свої потреби, обрамивши меценатські надходження у чітку структуру, а саме спецфонд. 
 

– У зв’язку зі зміною переліку спеціальностей, більшість напрямків підготовки у нашому університеті, слід розуміти, як класичні. Так звані, напрямки з зірочкою сьогодні розділилися. Є блок середня освіта і там дійсно готуються вчителі. Але поряд з цим є блок і класичних спеціальностей на які ми робимо акцент. Бо класичний університет дає універсальну базу світопізнання, він є місцем, де можна здобути вищу освіту з найбільш важливих напрямків. Наразі обговорюється питання про розширення такої спеціальності, як право. Також отримано на сьогодні ліцензію на підготовку магістрів з політології. 
 

– Це чутки. Ви знаєте, що за нашу довгу історію, виш реорганізовувався багато разів, змінював структуру, форму і т. д. За радянських часів, на базі Гоголевого вишу навіть хотіли створити льотне військове училище. Потім воно було створене в Чернігові, але такі наміри були. Але у людей вистачило розуму не піти на це. Деякі генерали навіть казали, а що ми будемо робити з Гоголем. Якою стороною до льотчиків стосуватиметься Микола Васильович. Тому, не думаю, що є сенс об’єднувати Ніжинську вищу школу. Але не відкидаю, що у міністерства були такі плани, задуми, щодо укрупнення вишів. Але для нас це не є загрозою. НДУ – це самостійний і самодостатній організм і тому стосовно нього подібна практика, навряд чи буде застосована у майбутньому. Тим більше, такі історії з об’єднаннями не призводять до гарних результатів. Це повинно бути рішення колективів вишів, саме вони повинні вирішувати чи приєднуватися, чи об’єднуватися з кимось, силовими методами такого відбуватися не буде. 

– Олександре Григоровичу, для Вас не новина, що на деяких факультетах існує проблема недоборів. На Вашу думку, як можна її подолати, заохотити абітурієнтів до Гоголевого вишу?

– Ми провели доволі насичену профорієнтаційну роботу в цьому сезоні. Всі факультети здійснювали візити до шкіл, влаштовували дні відкритих дверей, рекламували себе та бренд НДУ. Також цього року були поширені рекламні матеріали у західних областях, очікуємо позитивного приросту студентів. Але знову ж таки, якщо Ви знайомилися з результатами цьогорічних ДПА та ЗНО, то бачили, невтішні результати. Математику не склало 15 % дітей, історію України 13 %, українську мову і літературу 9 % потенційних вступників. Знову ж таки для деяких факультетів може постати знайома загроза, пов’язана з нестачею студентів. Але це не вина університету, чи цих факультетів. Нажаль, рівень шкільної освіти, високі вимоги тестів ЗНО зрізають абітурієнтську аудиторію. Ми автоматично закрили, відсторонили від вступу десятки тисяч дітей, що в цьому році не матимуть права вступати. А враховуючи нашу демографічну ситуацію по області, можна говорити, що абітурієнтів буде менше, ніж в минулому році. Тут менше, там двійок більше і отримуємо недобір. 
 

 – Можу сказати лише одне – гуманітарій це людина багатопрофільна. Гуманітарна освіта, безперечно, потрібна, оскільки вона закладає певні загальнолюдські цінності, певні моральні речі, етичні, патріотичні. Тому, я б не ставив під сумнів потребу в гуманітаристиці. Ясно, чому перевага з боку держави надається технічному профілю. У нас виникають серйозні проблеми з розвитком науково-технічного прогресу. При тому, що країна має високотехнологічні підприємства, все менше і менше молодь хоче цим займатися, на те є різні причини, але фактично, нестабільні часи змушують віддавати перевагу універсальній освіті, яку і уособлює по великому рахунку гуманітарна складова. Адже гуманітарій може проявити себе у більшості сфер, маючи загальну світоглядну базу. Тому для Ніжинського університету ставка на гуманітарний профіль завжди була виграшною, і сьогодні більшість наших спеціальностей гуманітарні і від цього не потрібно боронитися, це повинно стати частиною бренду Ніжинської вищої школи.
 

– Останнім часом практично не відпочиваю. Але часто мене запрошують на різні культурно-мистецькі заходи, від чого отримую максимальне задоволення. Це і вокальні, хореографічні і гумористичні виступи. Звичайно я люблю рибалити, люблю збирати гриби, люблю футбол. Причому і сам граю і вболіваю. Активно підтримую нашу університетську команду, сподіваюся, що вони будуть з кожною грою тільки нарощувати свою міць та перелік перемог. Я маю двох дітей, з якими залюбки проводжу час. Вони за віком дуже різні, тому до кожного намагаюся знайти особливий підхід і від спілкування з кожним отримати заряд позитивної енергії. 
 

 – Не скажу, що був дуже «пай» студентом, але добре вчився. Почалося моє студентство тут, в цих стінах, на природничо-географічному факультеті. Потім мене забрали до війська і після звільнення в запас, я продовжив навчання у Чернігові. Зрозуміло, що ми вже були дорослішими після армії. Вже якісь перспективи перед собою ставили. Та й взагалі, тоді вся молодь була більш цілеспрямованою, бо життя було прогнозованим. Я займався спортом, займався політикою. Мої студентські роки припали саме на період боротьби України за незалежність, тому у молодечому колі постійно виникали дискусії в яких я полюбляв приймати участь. В цей період, будучи студентами, з товаришами створили чернігівську організацію загальноукраїнської «Студентської спілки». Присвятили себе її розбудові, популяризації. Традиційно ходили на мітинги, маніфестації, брали активну участь у суспільному житті. студентське життя мав насичене. Була змога відвідувати центральні бібліотеки, архіви, одним словом, розвиватися і рухатися вперед, чого бажаю і сучасним студентам.